З’явлення нових моделей реактивних безпілотників, таких як “Герань-5”, свідчить про постійні спроби Росії вдосконалити свої технології нападу. Незважаючи на їхню високу швидкість і потужність, масове використання цих дронів наразі обмежується дефіцитом комплектуючих та складністю виробництва, що не дозволяє ворогу створити справжнє “нашестя” реактивних дронів. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” повідомив Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact та учасник бойових дій. Експерт підкреслив, що реактивні дрони суттєво відрізняються від звичних “шахедів” не лише за звуком, але й за динамічними характеристиками. Він зазначив, що це фактично проміжний варіант між класичним безпілотником і крилатою ракетою. “Нашестя торохтілок, якщо говорити про реактивні дрони, не відбудеться, оскільки вони не торохтять, а свистять. Це фактично, знаєте, як ракета, але в нашій спільноті ми називаємо це ‘недоракетою’ або ‘передроном’. Швидкість може досягати від 350 до 650 км, а під час атаки — до 700 км. Це досить потужна зброя”, — зазначив він. Основною причиною, чому ці дрони ще не стали масовими, є не складність виробництва корпусу чи електроніки, а брак двигунів. За словами Боровика, ці компоненти розкуплені на роки вперед, а їхнє виробництво обмежене як в Європі, так і в Китаї. Внаслідок цього і Україна, і Росія стикаються з однаковою проблемою — неможливістю швидко збільшити обсяги виробництва реактивних БпЛА. “Проблема в двигунах. Двигуни в Європі фактично розкуплені на кілька років. У Китаї також не можуть масштабувати виробництво своїх дронів, оскільки їм потрібні двигуни для власних дронів і ракет, а також для підготовки до продовження Третьої світової, яку я вважаю, почалася в 2015 році на території України. Це така лоскутна третя світова. Тому проблема з масштабними постачаннями двигунів стоїть не лише перед нами, а й перед ворогом”, — додав він. Хоча перші іранські дрони були дуже дорогими, з часом Росія змогла налагодити власне виробництво та знизити витрати на класичні моделі. Проте реактивні зразки, такі як “Герань-5”, залишаються значно дорожчими. Експерт застерігає від простого порівняння вартості ракети ППО з ціною самого дрона. “Ніколи не можна порівнювати ціну антидронового захисту, будь то кінетичний, інтерцептор або ракета, з вартістю того, що до вас летить. Це не зовсім коректно, оскільки потрібно враховувати ціну об’єкта, куди може вдарити дрон, а це можуть бути десятки мільйонів”, — зазначив він. На сьогодні реактивні дрони-перехоплювачі ще не досягли етапу серійного виробництва через ті ж проблеми з двигунами та системами наведення. Тому для боротьби з реактивними “Геранями” Україні доводиться витрачати значні ресурси. “Традиційна система ППО — це ракети, які є дорогими, іноді їх дуже мало, або ж потрібно залучати авіацію, як малу, так і велику, щоб піднімати винищувачі”, — підсумував Боровик. Він наголосив, що ворог продовжує експериментувати з компонентами та технологіями на передовій, а подальше масштабування цих апаратів залежатиме від здатності РФ обходити санкції та отримувати комплектуючі через “сірі схеми” постачання. “Апостроф” повідомляв, що головне управління розвідки Міністерства оборони України представило розширений аналіз нового російського ударного БПЛА “Герань-5”. На порталі War&Sanctions була опублікована інтерактивна 3D-модель апарата, опис його конструкції, електронної компонентної бази та ключові тактико-технічні параметри.
Категорії: Новини
