Україна вже перебуває у стані глибокої демографічної кризи, і п’ятирічна повномасштабна війна лише посилила цю проблему. Йдеться не лише про природне скорочення населення, а й про ризик того, що мільйони дітей і молоді, які виїхали за кордон, можуть не повернутися. Додатково змінюються й репродуктивні стратегії українських сімей.
Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” заявила провідна наукова співробітниця Інституту демографії та соціальних досліджень НАН України Світлана Аксьонова. Вона підкреслила, що країна не входить у цю кризу, а вже давно живе в ній, і прогнози щодо подальшого скорочення частки дітей та молоді лише підтверджують цю реальність.
За словами Аксьонової, п’ятий рік українські діти залишаються за кордоном, навчаються там, проходять соціалізацію, переймають нові звички й традиції. Водночас країни перебування також зацікавлені в тому, щоб ці діти залишалися на їхній території. Через це повертати тих, хто виїхав, Україні стає дедалі важче.
Ще одним серйозним викликом вона назвала скорочення “молодіжного контингенту” — кількості людей репродуктивного віку. Це прямо впливає на рівень народжуваності, адже навіть якщо сім’ї хочуть мати дітей, число потенційних батьків зменшується. Саме тому демографічна криза матиме тривалий характер і не може бути швидко подолана навіть за активної державної політики.
Аксьонова також звернула увагу, що очікування різкого зростання народжуваності після завершення війни наразі не мають достатніх підстав. Тривале протистояння виснажує і біологічний, і психологічний ресурс сімей. Замість відкладеного попиту на батьківство дедалі помітнішою стає поляризація стратегій: одні прагнуть народити дитину, інші відмовляються від цього через небезпеку.
Вона пояснила, що чим довше триває війна, тим більше людей можуть втратити біологічні можливості народити стільки дітей, скільки хотіли б. Частина сімей вирішує не народжувати, бо живе під постійною загрозою обстрілів. Водночас є й ті, хто, навпаки, ще гостріше усвідомлює цінність дитини. Однак поруч із цим зростає кількість людей, які вважають світ надто небезпечним для народження дітей.
Отже, із затягуванням війни зменшуються шанси на реалізацію відкладеного попиту на народження дітей. Одні втрачають для цього біологічні можливості, інші змінюють життєві пріоритети та відмовляються від батьківства.
Нині в українському суспільстві сформувалося кілька репродуктивних моделей. Частина сімей наважується народжувати навіть у воєнний час, усвідомлюючи цінність життя. Інші відкладають це рішення або свідомо відмовляються від нього через небезпеку та невизначеність. Тому підстав говорити про різкий стрибок народжуваності після війни зараз немає.
Окремою проблемою стала деформація статево-вікової структури населення. Через війну та міграцію знизився шлюбний потенціал: частина чоловіків перебуває на фронті, а багато жінок виїхали за кордон. Це також погіршує ситуацію з народжуваністю та ускладнює створення сімей.
Аксьонова наголосила, що зменшення шлюбного потенціалу вже помітне, і воно безпосередньо впливає на народжуваність. На її думку, цей чинник є ще одним елементом загальної демографічної деформації, яку переживає країна.
Вона також повідомила, що для повоєнного економічного відновлення Україні доведеться залучати певну частину мігрантів. Водночас цей процес потребує чіткої державної політики, щоб мінімізувати соціальні ризики та зберегти суспільний баланс.
За її словами, зараз в Україні розробляється стратегія міграційної політики. На цьому етапі визначаються умови, за яких іноземці зможуть залишатися в країні, а також правила отримання громадянства. Усі ці питання вже потребують рішень, аби заздалегідь врахувати можливі виклики.
“Апостроф” повідомляв, що без масштабного повернення українців із-за кордону економічне відновлення держави буде обмеженим, а демографічні проблеми лише посилюватимуться. За оцінками експертів, упродовж п’яти років після завершення війни додому можуть повернутися лише до 30% громадян, які виїхали.
Чисельність населення України на підконтрольній території скоротилася приблизно до 29 млн осіб, а народжуваність у 2025 році стала найнижчою за всю сучасну історію держави. Війна, масова міграція та хронічний стрес змінюють демографічну структуру країни, прискорюють старіння населення та зменшують кількість людей репродуктивного віку.
В Україні зафіксовано одну з найгірших демографічних криз у світі через повномасштабну війну, що триває четвертий рік. Показник народжуваності в країні впав нижче одиниці, тоді як у Європі він становить 1,4, а в США – 1,6.
