Білорусь продовжує активно нарощувати свою військову інфраструктуру, готуючи основу для можливої ескалації з боку Російської Федерації. Незважаючи на відсутність масового прибуття російських військ на даному етапі, режим Олександра Лукашенка займається підготовкою полігонів та мереж зв’язку, що свідчить про готовність до тривалої війни. Про це в ефірі телеканалу “Апостроф” повідомив білоруський опозиціонер та старший радник Світлани Тихановської Франак Вячорка. Він зазначив, що протягом останніх років у Білорусі відбувається системна модернізація військової інфраструктури за підтримки Росії, що вказує на підготовку до можливого загострення, а не завершення війни. “Це триває вже чотири роки, і така системна робота по розбудові білоруської військової інфраструктури з допомогою росіян. Вони не готуються до зупинення війни, а до ескалації. Ми спостерігаємо розроблення нової зброї, модернізацію, розбудову військового зв’язку, позицій і полігонів”, — підкреслив він. Вячорка також зазначив, що риторика Лукашенка має кілька цілей. По-перше, це залякування власного населення війною, що використовується як виправдання для внутрішніх репресій. По-друге, це демонстрація лояльності до Володимира Путіна та готовності підтримувати його політику. “Ми не бачимо прибуття російських військ, але спостерігаємо за нарощуванням військової інфраструктури, щоб вона могла прийняти російські війська в майбутньому. Лукашенко лякає білорусів війною, що є виправданням для репресій. Він також хоче показати свою лояльність Путіну, що я тобі служу, я вірний і буду захищати твій західний фронт”, — зазначив Вячорка. Він також підкреслив, що Лукашенко фактично втратив суб’єктність у питаннях оборони та зовнішньої політики. Хоча диктатор намагається надсилати Заходу сигнали про готовність до діалогу, його дії свідчать про протилежне. “Він посилає сигнали, що хоче спілкуватися, а наступного дня відправляє 100-200 мігрантів на кордон з Литвою. У диктаторів завжди так: кажуть одне, а роблять інше. Для Лукашенка воля Путіна важливіша, ніж добра воля Заходу. Він ідеологічно пов’язаний з Москвою. Його сприймають не як незалежного, а як маріонетку Росії”, — пояснив опозиціонер. Експерт вважає, що Лукашенко вже зробив максимум можливого, надавши територію для агресії проти України. Проте безпосередній вступ білоруської армії у війну він оцінює як малоймовірний через низьку підтримку в суспільстві. Однак територія Білорусі залишається критично важливою для планів Путіна, зокрема для можливих провокацій проти країн Балтії. Вячорка наголосив, що Лукашенко фактично втратив право голосу у стратегічних військових питаннях, і територія Білорусі може бути використана для нової агресії — як проти України, так і проти країн Балтії — навіть без його формальної згоди. “Лукашенко буде служити Путіну до кінця. Їх неможливо розділити. Вони як сіамські близнюки, які залежать один від одного. Коли буде наказ, Росія скористається цією інфраструктурою, навіть не запитуючи Лукашенка. Його суверенітет обмежується лише репресіями. Він може саджати людей, але все, що стосується економіки, військової справи, зовнішньої політики — це координується з Кремлем”, — сказав він. Вячорка підкреслив, що білоруське суспільство значною мірою не підтримує війну і має проєвропейські настрої. Це підтвердили події 2020 року, коли значна частина населення виступила проти режиму Лукашенка. Багато білорусів були змушені покинути країну, а ті, хто залишився, часто потай підтримують Україну або демократичні сили. “Апостроф” повідомляв, що самопроголошений президент Білорусі Олександр Лукашенко в інтерв’ю російським пропагандистським медіа заявив про можливу загрозу агресії з боку Польщі, держав Балтії та України, а також пригрозив відповіддю із застосуванням усіх видів озброєння спільно з Росією. Лукашенко також заявив про готовність до зустрічі з президентом США Дональдом Трампом, але лише після узгодження низки питань у межах можливої “великої угоди”. Білорусь активно готується до можливих провокацій, однак повномасштабне вторгнення з її території залишається малоймовірним. Незважаючи на спроби Кремля використати Мінськ для відволікання українських резервів, білоруська армія стикається з браком стратегічної глибини, недовірою населення до режиму та ризиками з боку місцевого підпілля.
Категорії: Аграрна політика
