У неділю, 13 вересня, Православна Церква України вшановує пам’ять святого священномученика Корнилія Сотника, єпископа. Окрім того, цього дня відзначають передсвято Воздвиження Чесного Хреста Господнього, а також пам’ять оновлення храму Воскресіння Христового в Єрусалимі. Святий Корнилій увійшов в історію як перший язичник, який разом із власною родиною прийняв християнство після проповіді апостола Петра, що стало важливою віхою для поширення віри серед народів поза юдейською традицією.
Корнилій мешкав у I столітті в Кесарії Палестинській. Він обіймав посаду римського сотника, командуючи військовим підрозділом так званої Італійської когорти. Попри язичницьке походження, у Діяннях апостолів його описано як милосердну та побожну людину, яка постійно молилася Богові й допомагала нужденним.
Під час однієї з молитов у власному домі Корнилію явився ангел. Небесний вісник сповістив, що його молитви й доброчинність почуті Богом, і наказав направити людей до Йоппії, аби знайти апостола Петра. Сотник негайно виконав цю вказівку. У той самий час апостол Петро під час молитви в Йоппії побачив видіння: із неба спускалося полотно з різноманітними тваринами та птахами, а голос із неба наказав не вважати нечистим те, що Бог очистив. Це видіння знаменувало початок християнської проповіді серед язичників.
Коли посланці прибули до Петра, апостол вирушив із ними до Кесарії. Корнилій урочисто зустрів його й запросив до оселі, де вже зібралися родина та друзі. Петро розповів їм про земний шлях Ісуса Христа, Його розп’яття, воскресіння та вчення. Під час проповіді на присутніх зійшов Святий Дух, після чого Корнилій і його дім прийняли хрещення. Таким чином сотник став першим язичником у християнській громаді.
Згодом Корнилій залишив військову службу й присвятив життя проповіді. За церковним переказом, апостол Петро висвятив його на єпископа. Традиції вказують на Кесарію або місто Скепсис у Малій Азії як на місця його єпископського служіння. У Скепсисі Корнилій навернув багатьох язичників та зруйнував капище Аполлона, після чого християнство прийняли місцевий правитель і чимало городян. Зрештою єпископ зазнав переслідувань і прийняв мученицьку смерть за віру, через що вшановується як священномученик.
У народі 13 вересня називали Корниловим днем. Цей період символізував перехід від літа до осені й був пов’язаний із завершенням польових робіт. До цього дня намагалися прибрати з городів пізні овочі: буряк, моркву, ріпу, редьку та картоплю, аби зберегти їх від перших заморозків. Урожай ретельно перебирали й просушували, а пошкоджені коренеплоди споживали першими, щоб вони не зіпсували інші запаси в погребі. Городники вважали, що після цього дня земля віддає останній урожай, тому затягувати зі збором не радили. Також селяни готували комори й льохи, перевіряли зерно та запаси для худоби.
За звичаєм, цього дня пекли хліб або коржі з нового зерна та ділилися ними з близькими. Також особливу увагу приділяли милостині: на згадку про доброчинність Корнилія вважалося за необхідне допомогти нужденним, нагодувати самотніх чи поділитися врожаєм із сусідами.
Православна церква не накладає заборон на звичайну хатню роботу, як-от прибирання, прання чи шиття. Проте в народі цього дня застерігали від сварок, лихослів’я, образ, жадібності, хвастощів статками та відмови в допомозі. Всі категоричні заборони щодо хатніх справ чи рукоділля є народними забобонами, а не церковними правилами.
У день пам’яті священномученика Корнилія Сотника вірянам радять відвідати храм, помолитися про духовну силу й мудрість, зробити добру справу для тих, хто цього потребує, та провести час у колі родини, дякуючи за зібраний урожай.
