В Ірландії проходять заходи до 300-річчя від створення «Мандрів Гуллівера» – твору дублінського священнослужителя Джонатана Свіфта, який став сенсацією одразу після виходу у 1726 році. У березні 1726 року ірландський священнослужитель прибув до Лондона та домовився про таємну передачу рукопису видавцеві під покровом ночі. Декан собору Святого Патрика в Дубліні розумів можливий скандал, тому прагнув опублікувати роман анонімно. Книга називалася «Мандри до різних віддалених країн світу» і побачила світ у жовтні того ж року, а через 300 років відома як «Мандри Гуллівера». Твір миттєво привернув увагу читачів висміюванням претензійності та суспільних порядків георгіанської доби, згодом увійшовши до масової культури завдяки переказам, дитячим адаптаціям, коміксам і фільмам.
Нині ювілей відзначають в альма-матер письменника – Триніті-коледжі в Дубліні – та на численних ірландських заходах. Виставки, фестивалі, семінари й майстер-класи досліджують історію створення шедевра Свіфта, його переосмислення крізь феміністичну оптику та пророче зображення суспільства, захопленого штучним інтелектом. За словами Стефані Брін, помічниці бібліотекаря та співкураторки виставки в Триніті-коледжі, найвідомішою залишається перша подорож до країни ліліпутів, проте експозиція запрошує відвідати всі землі, включно з Бробдінгнегом, Лапутою та країною гуїгнгнмів.
Експозиція триватиме до грудня, доступна також онлайн і спирається на університетську колекцію сотень видань та адаптацій. Серед експонатів – гравюри, книги з об’ємними ілюстраціями, комікс Marvel 1976 року та єдиний примірник скороченого видання 1761 року. Організатори також приділили увагу Мері, дружині Гуллівера, яка в романі чекає вдома вагітною, поки чоловік мандрує, а після його повернення він постає похмурим і невдоволеним. Сучасні авторки, такі як Елісон Фелл («Коханка Ліліпутії») та Лорен Чейтер («Дружина Гуллівера»), переосмислили її голос, зазначила професорка англійської літератури й співкураторка Ейлін Дуглас.
Досвід Гуллівера на Лапуті, летючому острові мистецтва й науки, перегукується із сучасними тривогами щодо технологій. Жителі острова намагаються добувати сонячні промені з огірків та отримують знання через «машину» з дротів, ручок і паперу, що створює трактати без допомоги генія чи навчання. Джонатан Свіфт народився 1667 року, поєднуючи служіння в Церкві Ірландії з памфлетами та есеями, у яких розвинув різновид нищівної сатири, зокрема у «Скромній пропозиції» із саркастичною пропозицією розв’язати бідність в Ірландії через продаж дітей на їжу.
Свіфт писав роман у Дубліні та маєтку в графстві Міт, де на задум могли вплинути високі чи низькі працівники ферми. Видавець Бенджамін Мотт не знав автора, проте успіх і попередні праці дозволили людям здогадатися про Свіфта, зазначила Дуглас.
