Чим більше говорять про можливість швидкого миру, тим більше стає очевидним, що завершення війни віддаляється. Для України ціна помилки залишається надто високою. Про те, чи не є серйозна дискусія про безпеку, тиск на Росію та зміцнення позицій Києва лише ілюзією переговорного процесу, «Апостроф» поспілкувався з Арсенієм Яценюком, головою Київського Безпекового Форуму та прем’єр-міністром України у 2014–2016 роках. — Арсенію Петровичу, чи вважаєте ви, що тристоронні переговори наближаються до завершення? — Я не відчуваю, що вони навіть почалися. Всі ці так звані перемовини – це класична спецоперація Путіна. Він навчився проводити їх у КДБ і переніс цю практику на Сполучені Штати. Україна правильно використала ці переговори, щоб утримати американців у своїй орбіті. Але це не має нічого спільного з реальними переговорами. Путін затягує час і намагається відтермінувати санкції, створюючи розкол між Сполученими Штатами та Європейським Союзом. Хоча наприкінці минулого року Трамп все ж ввів санкції проти Роснефті та Лукойлу. Протягом тринадцяти місяців американська допомога Україні зменшилася лише на 99%. Це не є завершенням, оскільки реальні переговори навіть не почалися, а триває спецоперація КДБ під керівництвом Путіна. — Коли можуть початися справжні переговори, а не та ілюзія, яку ми спостерігаємо? — На початку року я зазначив, що мир в Україні можливий, коли США та Європейський Союз будуть діяти злагоджено. Коли Сполучені Штати разом з Європейським Союзом почнуть тиснути на Росію, а також на Китай, адже Росія не могла б продовжувати війну без підтримки Китаю. Я також підкреслював важливість ціни на нафту. Якщо ціна на нафту складе сорок доларів за барель, це означатиме, що російський Urals з дисконтами буде на рівні двадцяти доларів. Тоді мир може наблизитися. Але зараз ми бачимо, що світові ціни на нафту приносять Росії від ста до двохсот мільйонів доларів додаткових доходів щодня. Це означає, що за місяць Росія отримує від п’яти до семи мільярдів доларів доходів від продажу вуглеводнів. Загальні витрати Росії на війну в Україні складають близько десяти-одинадцяти мільярдів доларів на місяць. Таким чином, Росія має додаткові ресурси для ведення війни, а в бюджеті вже передбачено десять мільярдів доларів на місяць. Тепер, з урахуванням високих цін на нафту, Росія отримала ще один фінансовий бонус. — Чи можемо ми стверджувати, що Сполучені Штати піддалися цій спецоперації і фактично пропонують Україні Мінськ-3? — Можна висловити багато теорій. Одна з них полягає в тому, що Трамп дійсно прагнув досягти миру на Алясці. Тепер росіяни використовують цю Аляску як аргумент, стверджуючи, що «ми про все домовилися». Якщо ви послухаєте коментарі Путіна та Лаврова, ви почуєте про так званий дух Анкориджа, що вказує на таємні переговори, які, на їхню думку, відбулися зі Сполученими Штатами. Росія не надає деталей, але посилається на виступ Путіна у 2024 році, де він чітко виклав умови, за яких Росія готова прийняти українську капітуляцію. Це стосується визнання територій, які Росія вважає своїми, а також демілітаризації України. Наразі нічого не змінилося. Росія продовжуватиме демонструвати готовність до переговорів, але фактично витрачатиме ресурси на війну, сподіваючись, що Україна зламається. Але цього не станеться. Чи можна вважати, що Сполучені Штати не усвідомлюють кремлівської гри і намагаються тиснути на Україну, але не на Росію? Це спостерігається вже протягом року. У нас є один чіткий запобіжник — це народ Сполучених Штатів. Якщо ви подивитеся на опитування, то побачите, що від 70 до 80% американців підтримують Україну, її озброєння та санкції проти Росії. Це означає, що жодна американська адміністрація не зможе відвернутися від України. Чи готова американська адміністрація йти на домовленості з Росією? Теоретично так, але це буде політичним провалом, особливо на проміжних виборах, які відбудуться через вісім місяців. — Якщо повернутися до питання нафти, чи може Росія продовжувати війну вічно? — Нічого вічного не існує, але ваша теза має сенс. Росія, починаючи війну в 2014 році та повномасштабне вторгнення в 2022 році, не змінила своїх максималістичних вимог. Вона хоче загарбання українських територій, визнання їх російськими, заборони вступу України в НАТО та ЄС. Це була брехня, коли Росія стверджувала, що готова до вступу України в ЄС. Чому Янукович втік до Росії, якщо це так? Росія не змінила жодної мети війни, і вона зможе це зробити лише тоді, коли у неї не буде ресурсів для її продовження. Наразі ж російські ресурси не зменшилися, а навпаки, зросли. Війна Ізраїлю та США з Іраном створила додаткові проблеми для України в отриманні зброї та виконанні контрактних зобов’язань, які США взяли на себе за програмою PURL. Тепер американці не постачають зброю Україні, а продають її країнам НАТО. Це ускладнює ситуацію. — Американські ЗМІ повідомляють про можливе рішення Вашингтону перенаправити зброю, призначену для України, на Близький Схід. Чи може це бути інформаційною провокацією? — Ми дізнаємося про це незабаром. Президент США чітко заявив про перерозподіл зброї. Якщо ви звернетеся до Washington Post та Wall Street Journal, стає зрозуміло, що для США пріоритетом є театр бойових дій, де розміщені їхні авіаносці та військовослужбовці. Наразі там більше п’ятдесяти тисяч американських військових. — Як ми можемо сподіватися на гарантії безпеки від партнера, який може змінювати свої пріоритети? — На жаль, пріоритети завжди змінюються. Ми живемо у світі, де домінують власні інтереси. Гарантія безпеки для України — це українські збройні сили. Другою гарантією є членство України в НАТО, хоча ситуація всередині НАТО є складною. Американці стверджують, що НАТО не допомагає в Ірані, тому воно їм не потрібне. Але це не була військова операція НАТО. Третя гарантія — міжнародні договори, але вони мають юридичну складову. Будапештський меморандум не є міжнародно-правовим договором, ратифікованим країнами-гарантами. Це лише меморандум без механізму реалізації безпекових запевнень. Росія захопила Крим за сім днів до мого призначення прем’єр-міністром. Я почав консультації на основі Будапештського меморандуму, але Росія відмовилася від них. Гарантії безпеки ефективні лише тоді, коли вони ратифіковані парламентами та є міжнародно-правовими договорами. Чи готова американська адміністрація погодитися на такі гарантії? Якщо так, Росія ніколи не погодиться на реальні гарантії безпеки. Вона вимагатиме фіктивних гарантій, як це було в 2022 році. Переходячи до практичних аспектів забезпечення гарантій безпеки, це має включати розвідку, фінансову допомогу, а також конкретну зброю, яка має бути в Україні. Сполучені Штати можуть вимагати права вето на застосування далекобійної зброї, але склади мають бути в Україні. Україна здатна виробляти значні обсяги зброї, але ключовими питаннями залишаються фінансування та технології з Заходу. — Підсумовуючи нашу розмову, чи можна стверджувати, що війна триватиме довго, і нам не варто очікувати угод найближчим часом? — Ви сформулювали це краще за мене. Я вже давно заявив, що війна буде тривалою. Росія готова до реальних мирних переговорів лише тоді, коли у неї не залишиться ресурсів. Тому нам потрібно зберігати підтримку американців, адже без них ми не виграємо цю війну. Це реальність.
Категорії: Міжнародна політика
