24 квітня Православна церква України вшановує преподобного Саву Києво-Печерського, преподобного Олексія, затворника Києво-Печерського, а також Молченську ікону Божої Матері.
Цього дня віряни згадують подвижників Києво-Печерської лаври, які присвятили своє життя молитві, посту та служінню Богові. Преподобний Сава Києво-Печерський уславився як смиренний монах і ревний подвижник, що прагнув духовної чистоти та повного єднання з Богом. Його земний шлях став взірцем тихого служіння, терпіння та глибокої віри.
Преподобний Олексій, затворник Києво-Печерський, обрав шлях усамітнення і безперервної молитви. Перебуваючи у затворі, він роками ніс духовний подвиг, молився за світ і людей та показував приклад самозречення і внутрішньої зосередженості.
Окреме місце цього дня займає вшанування Молченської ікони Божої Матері. Перед нею віряни підносять молитви про захист, зцілення і допомогу в складних життєвих обставинах. Цю ікону здавна вважають чудотворною та особливо шанують серед православних.
Історія Молченської чудотворної ікони Божої Матері тісно пов’язана з Києво-Печерською лаврою. Рятуючись від монголо-татарської навали, ченці прийшли в Молченську пустинь біля Путивлю і оселилися там. Після того як ченці відійшли до Господа, їх поховали у влаштованій ними печері в Чудній горі поблизу Молченського болота. Та місцевість була відлюдною, і з часом люди забули, що в XII-XIII століттях там жили й померли подвижники-ченці з Києво-Печерської Лаври.
Та Господь і Пресвята Богородиця не забули місце подвигів українських православних ченців. За молитвами святих старців 18 вересня 1408 року на дереві біля Молченського болота невимовним світлом засяяв образ Божої Матері. Бортник, який знайшов ікону, був вражений побаченим і в благоговінні впав на коліна. Тоді раптово пролунав гучний невідомий голос: «Та повстане на місці цьому церква Пресвятої Богородиці». Він поспішив у Путивль зі звісткою про диво і про веління Божої Матері. Згодом на тому місці звели каплицю, а пізніше — храм в ім’я Різдва Пресвятої Богородиці та заснували монастир — Молченську пустинь.
У народній традиції цей день вважали добрим для спокійної праці та духовного зосередження. Після активних польових робіт, розпочатих напередодні, люди намагалися поєднувати працю з молитвою та внутрішнім спокоєм. Господарі далі поралися на землі, доглядали за посівами, але уникали поспіху й метушні. Вважалося, що 24 квітня особливо важливо берегти гармонію і в праці, і в душі.
Також цього дня більше уваги приділяли родині, допомагали ближнім, уникали суперечок і прагнули робити добрі справи. У народі існували прикмети, пов’язані з цим днем. Не радили сваритися, піддаватися гніву чи заздрості. Не рекомендувалося створювати зайву метушню або надмірно перевантажувати себе справами. Також вірили, що не можна нехтувати духовною стороною життя, забувати про молитву чи відмовляти в допомозі ближнім.
Церква закликає провести цей день у мирі, зосередженості та з добрими думками. Варто відвідати храм, помолитися та подякувати Богові за Його милість. Віряни можуть звернутися в молитві до преподобних Сави та Олексія Києво-Печерських, а також до Пресвятої Богородиці перед Її Молченською іконою.
Доброю справою цього дня буде допомога нужденним, підтримка рідних і близьких, милосердя та щира молитва. День слід провести у спокої, праці та внутрішній гармонії, зберігаючи в серці світло великодньої радості.
