Результат «Єдиної Росії» у майже 58% голосів не викликає подиву. Вважати сучасні російські вибори справжніми можуть лише наївні люди. Насправді регіональні керівники та прислужники Путіна змагаються не за виборця, а за кращий результат для Кремля. Бюлетені фактично не потребують підрахунку, оскільки результат відомий заздалегідь, що нагадує практику «блоку комуністів і безпартійних» у Радянському Союзі. Це не політика, а ритуал, що демонструє відтворення радянської системи з її дисидентами, політв’язнями, цензурою та війною. Сучасна Росія будує систему примусу, страху й насильства, а війна проти України підкреслює глибину цього процесу. Це черговий етап становлення диктатури. Ці роздуми виникли під час шоукейсу в Театрі Лесі у Львові. Цей театр, колишній театр російської драми Прикарпатського військового округу, мав талановитий колектив, серед яких була Зінаїда Діхтярьова, яку високо цінували Богдан Ступка та Роман Віктюк. Навіть російськомовний театр у Львові міг стати дисидентським, що призводило до заборони вистав. Сучасна вистава «Божественна комедія» Дмитра та Ніни Захоженків звертається до викликів війни та пам’яті про Радянський Союз. Одна зі сцен присвячена львівській коляді 1972 року на вулиці Спокійній, 13, де жили Олена Антонів, В’ячеслав Чорновіл та Зіновій Красівський. Автор згадує, як разом із Тарасом Чорноволом розносив самвидав, зокрема «Український вісник» та «Євшан-зілля», а в тому домі бував Василь Стус. Сьогодні цю коляду, символ дисидентського руху, виконують молоді українські актори Театру Лесі. Вони нагадують трупу Івано-Франківського театру часів Ростислава Держипільського — талановиті люди, які прагнуть осмислити минуле для побудови майбутнього. Попри непрості часи та відхід головного режисера, цей колектив намагається зберегти театр. Шоукейс завершився виставою «Леся».
Категорії: Військова аналітика
